Modernes Deutsch
Відео, Youtube-канал, 2019
У кожному місті, яке я відвідую, я досліджую вуличну комунікацію – те, як різні групи людей висловлюються
у публічних місцях засобами графіті, трафаретів та тегів. Через це я багато дізнаюсь про контекст кожного окремого міста, про його домінуючі політичні та соціальні дискурси і їх головних діючих осіб, найбільш обговорювані теми та проблеми, які найбільше болять. Протягом моєї резиденції у Граці (Австрія) у серпні
2019 року я побачила, що вулична комунікація дуже активна в цьому місті – проте, через мовний бар'єр я не могла легко прочитати тексти на стінах. Я почала вчити німецьку тільки за два місяці до того, тож мої знання були дуже елементарними. Тому мені доводилося гуглити майже кожне слово, яке я бачила на вулиці, і так я їх потроху вчила. Скоро до мого початкового словникового запасу додалась дуже специфічна лексика анти-неоліберальних та анти-капіталістичних протестів та слоганів «лівих», анархістських рухів.

Було цікаво дізнатись, як конкретне середовище, в якому ти вивчаєш мову, формує твій вокабуляр, визначає твоє сприйняття та застосування мови. Зазвичай прагнуть вчити саме ту мову, якою спілкуються «корінні жителі», «носії мови», і дуже багато шкіл та курсів надають такі послуги. Так само, як численні сервіси пропонують сучасним туристам-міленніалам, отримати «the locals' experience» у їх подорожах.

Мова, яку я вивчила у Граці, безперечно може бути визначена як «сучасна німецька» – в останні роки вона перестала бути андерграундною та поширилась у Західному світі настільки, що стала однією з найбільш вживаних. І так я створила свій власний мовний курс, який має допомогти таким, як я, іноземцям, вивчити саме ту мову, якою насправді спілкуються сьогодні на вулицях Берліну, Мюнхена, Відня та Грацу.

Але в реальності вже стає зрозумілим, що цей «act-as-a-local» спосіб подорожування завдає набагато більше шкоди місцевим спільнотам, аніж це робив звичайний туризм. Подорожуючі, які сприймають аспекти «локального контексту» як розвагу, атракціон, та компанії, які продають його як товар, буквально відбирають його у «місцевих». Таким чином, «локальний контекст» перетворюється на симуляцію, фіктивний конструкт, створений через призму бачення «іноземця» та підігнаний спеціально під їх потреби – і щоб генерувати більші прибутки для корпорацій. Так само і з «сучасною мовою» – зараз ми бачимо, як великий капітал апропріює її, щоб «говорити однією мовою» з міленніалами (які є сьогодні їх основними споживачами) і продавати їм більше своїх товарів.
У той же час, їх реальні дії різко дисонують з їх же риторикою. Вони заявляють про свою підтримку фемінізму
та бодіпозитиву, й одночасно розміщують свої виробництва у найбідніших країнах, де жінки не мають навіть самих базових прав; висловлюючись за демократію та свободу слова, вони блокують будь-яку критику проти влади Китаю, тощо. Через «acting-as-a-local» (відносно аудиторії міленніалів) капітал швидко й непомітно експропріює цю мову, відчуждує її від «носіїв мови», забирає її з вулиць, щоб повернути назад уже на білбордах
та футболках. Через комодифікацію, редукує її до абсурду, позбавляє будь-якого сенсу.

У цій роботі, я спробувала дослідити цю ситуацію. Моє відео мімікрує під будь-який мовний курс на YouTube, копіює та гіперболізує їх специфічну візуальну та вербальну мову. У ньому я використала конкретні фрази, знайдені мною на вулицях міста Грац, проте які в той же час є загальноуживаними у анти-капіталістичному,
анти-неоліберальному та анархістському дискурсах. Я проілюструвала їх зображеннями з фото-стоків, які вважаю джерелами, що чітко демонструють погляд бізнесу та ринку на різні явища. І в цій формі оригінальні значення фраз втрачаються – вони перетворюються просто на набір слів, які ти вивчаєш, щоб не загубитися на вулицях незнайомого міста, еквівалентним до «Дякую», яке ти кажеш офіціантові його рідною мовою, щоб трохи розважитись та попишатися собою.

Роботу створено у рамках спільного проєкту Харківської Муніципальної галереї та Центру сучасного мистецтва <roror> (Грац, Австрія), та вперше представлено на виставці «I Don't Feel Free to Do What I Want» у Харкові у жовтні 2019 року, та у грудні 2020 року в рамках другої частини виставки у просторі <roror>.
Made on
Tilda