Літургія
Маркер на картоні, текст, 2017
«Бог не є Бог мертвих, а живих, бо всі з ним живі» (Лука 20:38)

Ми існуємо поза часом - у минулому, сьогоденні та майбутньому. Ми живемо невіддільно від пам'яті – про тих, кого більше немає серед нас, готуючи простір для тих, хто прийде. Покоління годує покоління. Жива пам'ять про мертвих, ідея їх трансцендентальної присутності в кожному моменті нашого життя - це спосіб боротьби з тим, чого ми найчастіше боїмося - піти в нікуди. Пам'ять про мертвих, пам'ять предків – це історія. Це як нескінченне полотно, яке проходить одночасно з різних кінців – вчора, сьогодні і завтра – з ниток тих, що пішли, живих і тих, хто не жив, що дає нам віру в наше власне безсмертя. Робота була створена під час перебування в місті Чернігові. Вивчаючи місто, я дізналася, що на його головному цвинтарі «Яцево» – найбільшому в місті – поховано більше 100 тисяч людей. Це третина фактичного населення Чернігова.

Величезне місто мертвих, що існує поруч з містом живих. Місце застиглої історії, де тканина її полотна вже зароговілв, а нитки тісно сплелися між собою. Перечитувати імена на надгробних плитах – це значить стіжок
за стежком перебрати історію. Згадати померлих, називаючи їх по імені, означає повернути їх до тілесності, відновити їх у плоті. Назване стає живим. У своєму проекті я проникаю в тканину історії міста з минулого, зплітаючи її з імен тисяч предків нинішніх мешканців Чернігова, похованих на кладовищі «Яцево». Я пропоную глядачеві прочитавши їх одне за одним, перебрати цю тканину із самої основи. Відродити і згадати – назвавши по імені. Як священик поминає на Літургії померлих, читаючи по церковних записках за упокій, тим самим зберігаючи їх тілесність, їх присутність, не даючи пам'яті про них зникнути, не даючи тканині історії розплестись – поза часом, у минулому, сьогоденні й майбутньому.



Проєкт створений у рамках резиденції «Екс.пленер» у Чернігові в 2017 році.
Made on
Tilda