Ефект пам'яті
Проєкція позичених відео, позичені об'єкти, інсталяція, 2017
Коли людина одержує якийсь предмет – знаходить, купує, створює – вона обирає його із величезного простору речей. Привласнюючи, робить його частиною власного космосу. Використовуючи предмет, людина відмічає його своєю присутністю. Разом із слідами матеріального тіла (поту, крові, фрагментів епітелію) вона залишає на них сліди метафізичні. У магії такі сліди називаються «енергетичними відбитками».

Феномен поглинання та зберігання енергії називається «пам'яттю речей». Вірять, що найкращу здатність до неї має тканина. Сама структура цього матеріалу дозволяє збирати та утримувати фізичні сліди – голови на подушці, взуття на килимі, плям вина на скатертині. Ткані вироби постіно знаходяться у тактильному контакті із людиною та відіграють важливу роль у її повсякденному житті. Супроводжуючи її впродовж багатьох років, вони стають свідками не тільки особистої, але й сімейної історії. Постільна білизна, скатертини, рушники та занавіски спостерігають за життям цілих поколінь, вони присутні при народженні та смерті, у траурі, святкуванні та щоденних ритуалах – та поглинають усе, що бачать. Таким чином домашній текстиль стає носієм сімейної пам'яті.

У цьому проєкті я працюю із текстилем, який зберігався у моїй сім'ї впродовж десятків років, та фрагментами
із сімейних відео-архівів. Я змушую ці предмети віддавати мені спогади про її історію. Я вивільнюю розпливчасті образи минулого зі складок напівзруйнованої тканини, повертаю до життя пам'ять про рідних людей, про події – важливі та незначні, але однаково цінні – про почуття, які я хотіла б пережити заново. Щоб побачити світ у дні його юності та познайомитись із собою заново. Щоб відтермінувати забуття та віднайти вічне життя – через вічну пам'ять про часи, коли навіть не виникало сумнівів у власному безсмерті.

Проєкт був представлений у Харківській Муніципальній галереї у 2017 році.
Made on
Tilda